Губенко Валерій Олександрович — Командувач Прикордонних військ, генерал української армії
Валерій Губенко народився 25 січня 1939 року в столиці України. Більшість свого життя прожив у Києві, де й був похований у віці 61 рік. В пам’ять про Губенка Валерія Олександровича на будівлі Держприкордонслужби була розміщена меморіальну дошку.
За свою відданість службі в прикордонних військах Губенко був нагороджений низкою державних нагород, включаючи ордени Червоної Зірки, Червоного прапору та орден Б. Хмельницького.
Освіта
В 1971 закінчив Військову академії імені Фрунзе, а в 1984 завершив навчання в академії Генштабу.
Професійна діяльність
У 1958 році Губенко розпочав свій карєрний шлях в прикордонних військах, де він ніс службу в Грузинському прикордонному окрузі. Наступного року почав навчання в Алма-Атинському прикордонному училищі, з якого випустився у 1963 році та повернувся до служби у прикордонних військах, зокрема, у Закавказький прикордонний округ.
В 1980-х Валерій Олександрович роках служив в Північно-Західному прикордонному окрузі, посів посаду начальника штабу в Тихоокеансьому прикодонному окрузі та згодом став начальником військ у Забайкальскому прикордонному окрузі.
В 1990 Губенко посів посаду начальника військ Західного прикордонного округу. Валерій Олександрович Губенко відіграв надзвичайно важливу роль при формуванні та розбудові Державного комітету у справах охорони державного кордону України, що був утворений одразу після відновлення незалежності України в 1991 році.
Наприкінці 1992 року Валерія Олександровича було призначено головою комітету. В другій половині 1990-х років Губенко посідав керівні посади у Генеральній військовій інспекції при Президенті України та в Держслужбі експортного контролю України. Валерій Олександрович запам’ятався як визначний військовий діяч, що присвятив більшість свого життя службі у прикордонних військах, а після проголошення незалежності України зробив вагомий внесок у розбудову новоствореної державної прикордонної служби.